Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз — це гостре вірусне захворювання, що
найчастіше викликається вірусом Епштейна-Барр (різновид герпесу).
Захворювання відноситься до групи герпесвірусних інфекцій, яке
найчастіше спричинює герпесвірус людини 4-го типу — вірус Епштейна — Барр
(ВЕБ), рідше — цитомегаловірус.
За останні 10 років інфікованість населення в світі вірусом Епштейна —
Барр збільшилася в декілька разів і коливається від 90 до 100 % в деяких регіонах.
Епідеміологічними дослідженнями доведено, що до досягнення повноліття близько
90 % людей інфікуються цим вірусом.
В Україні у 2025 році зареєстровано 2095 випадків захворювання, серед
хворих 83,7% це діти (абс.ч.-1754). У області у 2025 році зареєстровано 28
випадків інфекційного мононуклеозу, із них – 22 дитини (78,6%).
Джерело інфекції — хвора або інфікована людина. Після первинного
інфікування вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя. Вірус
дуже нестійкий поза організмом у навколишньому середовищі. Він швидко гине
під час висихання, дії високих температур чи звичайних дезінфектантів. Місце
розмноження: вірус вражає клітини епітелію ротоглотки та B-лімфоцити (клітини
імунної системи), де залишається назавжди у прихованій (латентній) формі.
Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і
забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи
пляшки, забруднені слиною зубні щітки, рушники. Інфікування також можливе
через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів.
Інкубаційний період триває від 7 до 50 днів. Хвороба починається поступово
або раптово, проявляючись класичною тріадою:
висока температура: лихоманка, що може тривати від кількох днів до двох
тижнів.
сильний біль у горлі: набряк мигдаликів, який часто супроводжується білим
нальотом (схоже на ангіну).
збільшення лімфовузлів: зазвичай на шиї, а також під пахвами та в паху.
Додаткові ознаки включають загальну слабкість, головний біль, висип на
шкірі та збільшення печінки чи селезінки.
Діагноз підтверджується на основі клінічних проявів, загального аналізу
крові (де виявляють специфічні клітини — атипові мононуклеари) та серологічних
тестів на антитіла до вірусу Епштейна-Барр.
Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих
госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне
спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване
протягом 20 днів.

Сприйнятливість населення до захворювання висока. Будь-які
імунодефіцитні стани сприяють генералізації інфекції.
У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу
сприятливий. Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя
ускладнення, зокрема: обструкції верхніх дихальних шляхів; розриви селезінки;
тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.
Специфічної вакцини проти цього захворювання не існує, тому головну роль
відіграє дотримання правил особистої гігієни:
– виділіть хворому або кожному члену родини окремі чашки, тарілки та ложки;
– заборонено використовувати спільні текстильні рушники для обличчя та
рук;
– тримайте зубні щітки в окремих стаканчиках, щоб їхні щетинки не торкалися
одна одної.
.
Піклуйтесь про своє здоров’я! Бережіть себе!