Що треба знати про вітряну віспу

Реєструється зростання захворюваності вітряною віспою серед населення області: у 2024 році більше майже у 3 рази у порівнянні з 2023 роком. Питома вага дітей становить 92,0%.

Протягом перших двох місяців поточного року щотижнево реєструється до 90 випадків захворювань.

Вітряна віспа — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям.

Збудником  вітрянки є вірус Varicella zoster, який передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Інколи вірус може передаватися через предмети, на яких зберігається інфекція.

Хвороба є дуже заразною. Чутливість дитячого організму до вітряної віспи дуже висока. Після контакту з джерелом інфекції заражаються 95-98% осіб, які не мають специфічного імунітету, тобто раніше не хворіли і не були щеплені.

         Інкубаційний період вітрянки – триває від 11-21 дня, найчастіше — 14 днів. Продромальні явища у дітей або відсутні або зводяться до незначних симптомів загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо). У дорослих часто відмічаються сильніші та триваліші прояви інтоксикаційного синдрому. На тлі цього на шкірі з’являються висипання, які локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. При інтенсивному висипу елементи можна іноді знайти на долонях та підошвах.

         Джерелом інфекції при вітряній віспі є хворий, який стає небезпечним для оточення із кінця інкубаційного періоду (за 6-7 годин до появи висипу) і до 5-ї доби з моменту появи останніх елементів висипу. Особливо небезпечними джерелами інфекції є хворі із наявністю везикул на слизових ротової порожнини, тому що в них швидко лопаються пухирці та виділяється велика концентрація вірусу зі слиною. У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої є пухирець. Енантема може випереджати висипання на шкірі. Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.

Додатковим джерелом може бути хворий на оперізувальний герпес, але він виділяє значно менше вірусів.

Механізм передачі збудника при вітряній віспі — повітряно-крапельний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення з повітря за межі кімнати, де перебуває хворий, через відчинені двері, систему вентиляції тощо. Таким чином зараження може поширюватись на весь будинок. Не виключена можливість вертикальної передачі вірусу вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити вади розвитку.

Більшість людей переносять вітрянку без ускладнень, особливо діти. Однак у дорослих, немовлят або осіб із зниженим імунітетом можливі ускладнення. Найпоширенішими ускладненнями вітряної віспи є вторинна бактеріальна інфекція шкіри, пневмонія та розлади центральної нервової системи.

Хворого на вітряну віспу ізолюють на термін до 5 дня з моменту появи останніх елементів висипу. У дитячих колективах обмеження (медичний нагляд за контактними, заборона приймати нових дітей)  має тривати з 11 по 21 день від моменту контакту з хворою дитиною.

З метою розриву механізму передачі здійснюють часте провітрювання і вологе прибирання приміщення, де перебувають хворі.

Найбільш надійною профілактикою (зокрема під час плануванні вагітності та в дитячих колективах) є вакцинація проти вітряної віспи.

Відповідно Національного Календаря щеплень вакцинація з метою профілактики вітряної віспи  є рекомендованою. В Україні зареєстрована вакцина «Варілрикс», яку можна придбати за  власні кошти.

Рекомендується вакцинувати:

– здорових дітей, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;

– дітей під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;

– працівників охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.

Введення 1995 року в Сполучених Штатах Америки вакцини проти вітряної віспи, дозволило значно зменшити кількість випадків захворювання та ускладнень від цієї хвороби. Вакцинування захищає приблизно 70–90 % людей від недуги і зменшує ймовірність тяжкого перебігу захворювання. У багатьох країнах рекомендована планова імунізація дітей. Імунізація протягом трьох днів після контакту з хворим може покращити видужання у дітей[

Щеплення можна робити, тільки якщо дитина раніше не перехворіла на вітряну віспу! Якщо відсутня інформація щодо перенесеного раніше захворювання, рекомендується здати  тест на антитіла до інфекції.

Найважливішим профілактичним заходом є недопущення контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес. Хворих на оперізувальний герпес необхідно ізолювати від дітей, які не хворіли на вітряну віспу.

Піклуйтесь про здоров’я своїх дітей!