Професійні захворювання медичних працівників

Медичні працівники оберігають здоров’я своїх пацієнтів, але при цьому самі нерідко стають жертвами багатьох несприятливих чинників. Напружена робота, взаємодія з хворими людьми, небезпечними біологічними та хімічними речовинами можуть негативно позначатися на їх здоров’ї.

У більшості випадків несприятливі чинники діють на медичних працівників комплексно, а не поодинці. Це обумовлюють наступні причини :

– формальний характер попередніх та періодичних медичних оглядів та допуск до роботи осіб, що мають медичні протипоказання;

– поширеність самолікування;

– відсутність стандартизованих вимог до безпеки умов праці та охорони здоров’я медичних працівників;

– застосування застарілих технологій у щоденній практиці;

– недостатній рівень, інформованості та усвідомлення проблеми власної безпеки під час виконання службових обов’язків.

Загрозу виникнення професійних захворювань лікарів збільшують  неефективність засобів індивідуального захисту  та контакт з інфікованими пацієнтами.

Керівнику закладу охорони здоров’я важливо знати ймовірні причини професійних захворювань і  лікарів, і медсестер, аби за можливості зменшити їхню шкідливу дію.

Професійні захворювання поділяють на два основні види: гострі та хронічні. Гострі професійні хвороби виникають внаслідок короткого впливу отруйних речовин або шкідливих чинників. Вони розвиваються упродовж не більше ніж однієї робочої зміни або робочого дня. Гострі професійні захворювання у медичних працівників майже не реєструють. Дія шкідливих чинників за одну зміну рідко перевищує гранично допустиму. Хронічні професійні захворювання виникають унаслідок тривалого або багатократного впливу на працівника шкідливих виробничих чинників. Їхня негативна дія накопичується поступово.

Медичні працівники мають не лише знати, яких професійних захворювань можна набути на робочому місці, а й уміти їм запобігти.

Як показує розподіл випадків професійних захворювань медичних працівників України серед різних закладів найбільшу кількість профзахворювань реєструють у закладах протитуберкульозного профілю  (70,1–95,5 %); від 3,0 до 16,4 % усіх професійних захворювань у медичній галузі реєструють у лікарнях загального профілю; від 1,5 до 10,2 – у лікарнях психоневрологічного профілю; 1,9–3,0 % – у бюро судово-медичної експертизи (зокрема  в м. Чернігів  протягом  другої половини 2023 року були зареєстровані 2 випадки професійних захворювань)  та 2,6–3,0 % – у наукових закладах.

Профілактику професійних захворювань у лікарів і медсестер має забезпечувати як заклад охорони здоров’я, так і самі медичні працівники.

Вона охоплює такі заходи:

– санітарно-технічні, спрямовані на зниження дії шкідливих чинників на працівників;

–  використання сучасних засобів індивідуального захисту;

–  якісне проведення попередніх  та періодичних медичних оглядів, що дає змогу визначити перші ознаки хвороби та виявити захворювання, які є протипоказанням для роботи;

– атестація робочих місць за умовами праці;

–  навчання та впровадження освітніх програм з охорони праці на робочому місці;

– здоровий спосіб життя — загартування, заняття фізичною культурою і спортом, відмова від шкідливих звичок, правильне й повноцінне харчування тощо.

На жаль, непоодинокі випадки, коли  медичні працівники, які підозрюють у себе професійне захворювання, несвоєчасно  звертаються до профпатолога. Та й підтвердити зв’язок захворювання з професією доволі складно, особливо у випадках, коли його причина — психоемоційне напруження та стрес на робочому місці.  Зрештою професійні захворювання в медичних працівників не діагностують, а хвороби зараховують до загальної захворюваності.