Подагра – «хвороба аристократів, багатіїв і геніїв»

Пригадаємо деякі факти про таку хворобу, як подагра (означає «капкан
для ніг»), яка на сьогодні вражає все більше людей на планеті. У 400 роки до
н.е. Гіппократ вперше визначив симптоми цього захворювання, а наприкінці
XVII ст. англійський лікар Томас Сиденхем ретельно описав приступи
подагричного артриту.
Подагра – це метаболічне захворювання, розповсюджена форма
артриту, яку викликає відкладення кристалів моноурату натрію у суглобах та
навколо них. Хвороба виникає внаслідок хронічного підвищення рівня солей
сечової кислоти у сироватці крові в організмі людини. Подагра більш
поширена у чоловіків, ніж у жінок і частота її зростає з віком. Дані щодо
поширеності хвороби різняться і складають від 1% до 7% населення. Попри
зростання поширеності та захворюваності, лікування подагри у багатьох
країнах світу залишається проблематичним. Лише половині пацієнтів із
подагрою призначається уратознижуюча терапія, яка є єдиним лікувальним
методом, але менше половини з них дотримуються рекомендацій і тривало
приймають препарати після завершення гострого нападу артриту.
Хвороба характеризується гострими нічними приступами, що тривають
днями чи тижнями. Томас Сіденхем, відомий англійський лікар, який самий
страждав на подагру, описував біль настільки сильною, що « неможливо було
терпіти вагу власної одежі, простирадла чи чути кроки людини сусідній
кімнаті».
Клінічно гострий приступ подагри – це напад артриту, виключно
першого плюснефалангового суглобу, що досягає свого піку протягом 24
годин та може супроводжуватися почервонінням суглобу. За рахунок болю
значно погіршується функція суглобу: пацієнт кульгає, іноді стає на милиці
або взагалі не може пересуватися. Але на сьогодні 40% пацієнтів мають
нетипову локалізацію артриту, що ще більше ускладнює діагностику.
Зрештою, подагра може виступати у якості супутнього захворювання –
сечокам’яної хвороби, коли у нирках утворюються уратні камені або
відбувається дифузна інфільтрація нирок уратами – насичення ниркової
тканини кристалами, що знижує їх функцію і призводить до ниркової
недостатності. Гострий приступ може бути спровокований вживанням
алкоголю, погрішностями у дієті, травмою (хірургічним втручанням),
переохолодженням, відвідуванням сауни, супутніми захворюваннями,
прийняттям деяких ліків та ін.

Раніше вважалось, що на подагру хворіють лише багатії, які
харчуються переважно морепродуктами (креветки, молюски), м’ясом,
вживають велику кількість алкоголю (особливо солодкі напої), ведуть
пасивний, «сидячий» образ життя. У 1739 році француз Ежен Мушрон, у
своїй брошурі, оспівував подагру, називав її «благородною хворобою»
королів, аристократів, розумних, обдарованих людей. Вчений Егон Орован
вважав, що сечова кислота стимулює розумову активність і сприяє
концентрації уваги, таким чином, називаючи подагру «хворобою геніїв».
Однак в подальшому, все ж почала переважати думка вчених про порушення
метаболізму – як основну причину цієї хвороби. Разом з їжею в організм
надходять пуринові з’єднання, в нормі вони перетворюються у сечову
кислоту, яка виводиться з сечею або руйнується у кишечнику. Якщо кислоти
утворилося забагато і сироватка крові перенасичена нею, то у тканинах
починають формуватися та відкладатися кришталики моноурату натрію.
Крім нападу артриту, при хронічному розвитку хвороби, у пацієнтів
з’являються «подагичні вузлики» ( тофуси ) – скопичення кристалів уратів у
м’яких тканинах по краях вушних раковин, пальців рук та ніг, біля
ліктьового, колінного суглобів. Сечова кислота іноді відкладається у хребті,
імітуючи остеохондроз та запальні захворювання, нирках, в рогівці ока,
гортані, аорті.
Подагра – це генетично детерміноване захворювання і з віком воно стає
більш тяжким, адже функція нирок знижується, і сечова кислота гірше
виводиться з організму. На розвиток хвороби впливають гени, що
визначають концентрацію сечової кислоти та її виведення з організму
нирками та кишечником і від яких залежить обмін глюкози. В наш час, за
допомогою генетичного тесту, людина може дізнатись наскільки можливий
розвиток подагри у неї в майбутньому, якщо випадки захворювання відомі у
її родині.
Фізичні травми або хірургічні втручання, як вказувалося вище, також
можуть спровокувати хворобу. Інші фактори ризику – ожиріння, підвищений
рівень цукру крові, зниження чутливості до інсуліну – порушення
метаболізму супроводжують 75% випадків подагри. До гіперурикемії
призводять хронічна ниркова недостатність, гіпотиреоз, пересадка органів,
пластичні операції (грудні імпланти, ліпосакція), анемія, псоріаз, отруєння
свинцем, вживання таких ліків, як діуретики, аспірин, нікотинова килота,
інгібітори АПФ та ін.
Підвищений рівень сечової кислоти можна визначити за допомогою
біохімічного аналізу крові. Коли він > 420 мкмоль/л, то можна говорити про
гіперурикемію, яка спричиняє випадіння кристалів моноурату натрію у
порожнину і навколо суглобів, найчастіше викликаючи формування
хронічного артриту. Аналіз бажано робити через чотири тижні після першого
нападу, адже в гострому періоді цей показник буде у нормі або навіть нижче,

бо всі кристали у цей момент знаходяться в порожнині суглоба. Візуалізацію
кристалів сечової кислоти в тканинах можна виконати за допомогою
ультразвукового дослідження суглобів або подвійної енергетичної
комп’ютерної томографії. Також для підтвердження діагнозу
використовується рентгенографія суглобів, аналіз синовіальної рідини з
враженого суглобу, визначення функції нирок. Об’єм обстеження
визначається лікарем.
Метою лікування подагри є зниження в організмі рівня сечової кислоти
до норми. Для купування больових приступів використовують нестероїдні
протизапальні препарати, кортикостероїди, колхіцин. Відповідно до
рекомендацій 2020 року, уратзнижуюча терапія пацієнтам із подагрою
призначається у випадку, коли: 1) спостерігаються часті напади артриту
(більше 2-х на рік); 2) наявні тофуси (скупчення кристалів сечової кислоти,
обмежені сполучною тканиною); 3) діагностована сечокам’яна хвороба.
Препаратом першої лінії є алопуринол, у разі його неефективності
рекомендовано заміну на фебуксостат. Якщо протягом року не
спостерігається жодного загострення і досягнуто цільового рівня сечової
кислоти, то можна скасовувати терапію – у більшості пацієнтів з рівнем
сечової кислоти < 416 мкмоль/л наступає довготривала ремісія. Спеціалістом
першого контакту для вибору індивідуального лікування може виступати
сімейний лікар або ревматолог.
Подагру не можна ігнорувати. Часто за першим приступом, протягом
року слідують наступні. Такі пацієнти мають високий ризик розвитку
серцево-судинних, ниркових захворювань, утворення каміння.
Для попередження подагри або полегшення її симптомів слід надати
перевагу низькокалорійній, малопротеїновій дієті з виключенням м’яса,
ковбас, сосисок, субпродуктів (язик, печінка, серце та ін.), паштетів, риби,
морепродуктів, ракоподібних, бобових. Заборонено вживати напої з
фруктозою та алкоголь, особливо пиво, вино і лікери. Небажано їсти мед,
десерти, жирні молочні продукти, масляні соуси. Замість м’ясних та рибних
бульйонів краще надати перевагу овочевим – пурини з м’яса при варінні
йдуть у воду. Джерелом білків у такому випадку можуть бути: яйця, тверді та
м’які сири, творог, цільні злаки, зернятка, горіхи. Поза загостреннями можна
вживати відварену курку або яловичину, лосось, тунець, каву у невеликій
кількості. Головне пити багато рідини, збільшити долю свіжих фруктів та
ягід у своєму меню, вести активний образ життя, займатись фізичними
вправами, підтримувати нормальну вагу.

Гайдичук В.С.

к.м.н., доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та
професійних хвороб Буковинського державного медичного університету (м. Чернівці)