Парвовірусна інфекція: діагностика, лікування, профілактика

При серологічному дослідженні сироватки крові від хворих з підозрою на кір/краснуху жителів м. Чернігів референс-лабораторією з діагностики ВІЛ/СНІДу, вірусних та особливо небезпечних патогенів ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» виявлені імуноглобуліни класу М (Ig M) до парвовірусу В₁₉.

Що ж таке – парвовірусна інфекція?

Це гостре інфекційне захворювання переважно дитячого віку, що викликається парвовірусами і характеризується  різноманітними клінічними проявами, серед яких найбільш поширеною є інфекційна еритема.

У 80-і роки минулого століття було встановлено, що парвовірусами зумовлений ряд захворювань – від вже названої еритеми та гострого артриту у здавалось би здорових людей до апластичних кризів та гострої анемії у ослаблених. Певну небезпеку  розвитку внутрішньоутробного інфікування парвовіруси створюють під час вагітності.

До сімейства парвовірусів  належать  кілька видоспецифічних вірусів тварин. Для людини патогенний лише парвовірус В₁₉.  Парвовірус В₁₉ досить стійкий:  він зберігає  життєздатність при 16-годинному нагріванні до +60°С.

Парвовірусні захворювання реєструються і зустрічаються протягом року, проте найбільш поширене з них – інфекційна еритема –  найчастіше має виражену зимово-весняну сезонність і обумовлює спалахи в навчальних закладах, коли вражається до 20-60% учнів.

Механізм передачі інфекції в природних умовах остаточно не вивчений. Найбільш вірогідно, вона передається повітряно-крапельним шляхом або при безпосередньому контакті.

У здорових людей парвовірусна інфекція швидко проходить без лікування. Натомість у хворих з хронічною гемолітичною анемією або імунодефіцитом парвовірусна інфекція часто протікає важко, з виникненням важкого апластичного кризу.

У вагітних з ослабленою імунною системою може розвитися водянка плоду при внутрішньоутробній інфекції.

Інфекційна еритема – це найбільш частий прояв парвовірусної інфекції; вона зустрічається в основному у дітей і відома також під назвою «п’ята хвороба», що виникла у   кінці XIX століття як одна з шести дитячих інфекцій, що супроводжуються висипом.

У дітей захворювання протікає легко. Яскрава плямиста висипка з’являється на щоках. Іноді висипанням передує субфебрильна температура. Висипання зазвичай плямисто-папульозні  й мають сітчастий, мереживний вигляд; вони швидко поширюються на кінцівки. Іноді має вигляд кореподібного висипу, везикулярна, геморагічна або супроводжується свербінням. Зазвичай висипка проходить приблизно через тиждень, але протягом наступних тижнів можуть з’являтися повторні висипання, особливо при хвилюванні, фізичному навантаженні, перебуванні на сонці,  при купанні, зміні навколишньої температури.

Гостра артралгія та артрит – рідкісні у дітей, але часті у дорослих прояви парвовірусної інфекції. Висипка у дорослих, навпаки, нерідко відсутня або нетипова – без характерної  еритеми на обличчі. У більшості випадків артрит симетрично вражає периферичні суглоби (колінні, суглоби кисті і зап’ястя) і зазвичай проходить приблизно через 3 тижні, не залишаючи деструктивних змін. Парвовірусна інфекція – причина більшості неочікуваних апластичних кризів при майже всіх хронічних гемолітичних анеміях. Крім того, парвовірусна інфекція може викликати апластичний криз у хворих з гострою крововтратою.

У вагітних у більшості випадків парвовірусна інфекція не призводить до інфікування плода та шкідливого впливу на нього. Разом з тим майже у 10% вагітних, які перенесли парвовірусну інфекцію, плід гине від важкої анемії і серцевої недостатності.

Парвовірусну  інфекцію діагностують при серологічному дослідженні сироваток крові: виявляють імуноглобуліни класу М (Ig M) до парвовірусу В₁₉.

Для всіх осіб з лихоманкою та макулопапульозною висипкою незалежно від первинного діагнозу, обов’язкове лабораторне дослідження біологічного матеріалу на кір/краснуху та парвовірусну інфекцію.

Профілактика парвовірусної інфекції це дотримання вимог респіраторної гігієни:

– прикривати ніс та рот паперовою серветкою при чханні чи кашлі та одразу викидати її після використання у контейнер для сміття;

– мити руки після контакту з виділеннями із дихальних шляхів;

– надягати маску, якщо наявний кашель або інші симптоми респіраторних хвороб;

– не перебувати у місцях масового скупчення або дотримуватись фізичної дистанції за наявності респіраторних симптомів;

– регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання – як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси;

– повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми – для підвищення опірної здатності організму;

– користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті; використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження;

– дотримуватись гігієни рук – мити руки під проточною водою з милом або обробити їх антисептиком, якщо відсутня проточна вода; вірус може виживати протягом короткого часу на руках людини та передаватись із забруднених поверхонь на руки. (регулярне миття рук зменшує передачу вірусів та є найефективнішим засобом попередження захворювань у дітей).

Вакцина проти парвовірусу В₁₉ поки не створена, але досліджується можливість її отримання.

Піклуйтесь про здоров’я! Бережіть себе!